Живи, земля, що народила

Чи є щось дивне в цій країні,
Що зачаровує мене,
Чи ночі тихі солов'їні,
Чи та зозуля, що кує?
Чи мій Дніпро, що вільно ллється,
Чи соняшники на полях,
Чи пташка, що у небі в'ється,
Чи босі ноги на лугах?

Живи, земля, що народила,
Живи, душевна особливість,
Сором'язлива хлопців сила,
Дівчат небачена вродливість.
Живи мій любий Київ сивий,
Живіть і села, і міста,
Повітря подих особливий,
І кожна посмішка проста.

Нема ріднішої країни,
Нема ріднішого народу.
Тому, хто любить Україну,
Вона найбільша нагорода
І буде щирою не менше,
В часи і щастя, і біди,
Зустріне так неначе вперше,
Проводить ніби назавжди.

Минуло все: орда та ляхи,
Сов'єти та Голодомор -
Заб'ємо ми останні цвяхи
В труну, що нам зробив Мордор!
Ми перед тими гнем коліна
Кому одна свобода суще,
Чиє життя за Україну -
Одна посвята невмируща.

Нехай летять пісні крилаті
Про рідний край, що над усе,
Та заживуть у нашій хаті
Любов та мова - наше все!
Почую: "Слава Україні!"
І миттю серце віддає,
І буде завжди як і нині:
"Героям Слава!", бо моє.