Полтава

Я розкажу Вам про Полтаву, друже,
Моя Полтава – це не ями і не суржик,
Не депутати, що бажають тільки зла вам,
І скільки років все паплюжать її славу!

Не ситі мери, що крадуть усе у решти,
Не бідні люди, що купуються за гречку!
Це не Петру у центрі пам'ятник, не бидло,
Яке не виграє ніяк "полтавську битву"

У корумпованої влади в ріднім краї,
І все живе собі й надалі в "хатці скраю"!
Ні, моє місто – це не тільки повні миски
Відомих галушок і пусті мізки

У невідомих полтавчан. Як запитали,
Я розкажу вам про МОЮ Полтаву!
Відверта правда, не суди, брат, за ці тексти.
Моя Полтава – це садиба Котляревського,

Храм на Альтанці у зеленім парку,
Куди полтавці всі несли гуманітарку.
Це місто, де стираються всі "зетки",
Де Ленін впав і вистояв Мазепа!

Наша історія в серцях, а не на дошці,
Петро Дяченко, "Чорні Запорожці"!
Пірнай уперто, моя ручка, де не мілко!
Моя Полтава – не Сердючка, а Данилко!

Не в темнім неуцтві брести їй, а в освіті,
Яка не дешево блистить, а гідно світить!
Де книги Симоненка не під пилом!
І живі люди, а не тільки живе пиво!

Оце Полтава! Завітай колись сюди,
Тут ще не стерлися сліди Сковороди!
І мого тата, що у люту вічну зиму
Пішов на фронт, – за місто свого сина!

Моя Полтава, розумієте, кияни,
Не клуб-кальяни – тихий затишок у мами!
Пустого слова не несе рядок ні один,
Це штурмова і героїчна рота "Одін"!

У цьому місті я ґартую свої вчинки!
У цьому місті я кохаю кращу жінку,
у цьому місті мої крила відростали!
І що б не стало, – ЦЕ – моя Полтава!