Ти в степу, що зітхає від болю

Ти в степу, що зітхає від болю,
Де багряний обрій дзвенить,
Тут війна замінила собою
Світ на жах, що безумством кипить...

Ти стоїш, наче скеля на вітрі,
І тримаєш свій вічний обіт:
Захистити, щоб весни розквітли,
Щоб країна жила і весь світ!..

Ніч холодна, мов тінь незбагненна,
Зберігає тебе уві сні,
І крізь морок, крізь рани пекельні
Сон твій лине назустріч весні...

Чуєш? Вітер несе десь здалека
Шелест рідних полів і садів...
Це до тебе приносить лелека
України молитвений спів...

Бачиш? Сонце вже сходить над гаєм,
І розтоплює холод і страх...
Ти живеш, і твій подих тримає
Тих, хто просить про мир в молитвах...

Сильні руки обіймуть кохану,
Ти повернешся в батьківський дім,
Де чекають і Бога благають,
Щоб ти вирвався з пекла живим...

Бачиш? Сонце вже сходить над гаєм,
І розтоплює холод і страх...
Ти живеш, і твій подих тримає
Тих, хто просить про мир в молитвах...

Сильні руки обіймуть кохану,
Ти повернешся в батьківський дім,
Де чекають і Бога благають,
Щоб ти вирвався з пекла живим...

Ти, синочку, тримайся, будь ласка,
Охоронцю всіх рідних своїх!
Хай сприяє тобі Божа ласка!
Справедливість – це твій оберіг!