Дума про Батурин

Спи, дитя моє кохане, люлі-люлі бай,
Заглядає місяць ясний в наш убогий рай.
Стану я пісень співати і казок казать,
Ти стули-но оченята, треба діткам спать.
Сейм свою мутную хвилю б'є об береги,
Обступили наш Батурин кляті вороги,
Та тверда у нас залога й козаки, як стій,
І надія наша в Бога й в Діві Пресвятій!

Приспів:
Люлі, люлі, синку, виростай в забаву,
Козачеству на славу, воріженькам в розправу!
Люлі, люлі, синку...

Але рано нагла зрада із пекельних врат —
Пси скажені увірвались в божий Вертоград,
Плюндрували, мордували, кров живих пили,
Звіру, птиці на поталу мертвих оддали.
Із цього погару злого, із руїн незрим,
Виніс нас, моя дитинко, божий херувим.
І в безпеці нас поставив спас і сохранив,
І клейноти віри й цноти в нас оборонив.

Приспів.

Бог з тобою, спи, дитинко, тихо засинай.
І розкрали, і розтлили наш убогий край.
Притчею в язицех стали ми в краях чужих
І старцями голосили на річках своїх.
Спи, моя мала кровинко, швидше виростай,
Правди божої й Отчизни ворогу не дай.
І поки бенкет свій правлять нелюди й людці, |
Стань, мій лицарю, на варті із мечем в руці! | (2)

Приспів.

Бо тверда у нас залога й козаки, як стій,
І надія наша в Бога й в Діві Пресвятій!
Люлі, люлі, синку...