Заповіт

Де сонця жар пірнає в обрій,
Туман над полем золотим,
Там люди вольні й хоробрі,
Де Бог тризуба в землю вколотив!

Це мій край! Це мій степ, де Полісся густе!
Від карпатських смерічок і до херсонських пустель,
Від донбаських териконів, там, де небо пастель,
Аж до Таврії мій шлях не заросте!
Світ гуде - то пусте, поки стоять мої міста,
Ми і є сучасний епос, наші справи рознесуть вуста,
Зламають пазурі усі царі,
Бо ця земля народжує красу і справжніх лицарів!

Тут мій дім, тут мій рід, тут мій рай, тут мій дуб,
Де Софія-мати, де знаменний двозуб,
Де лине щира пісня, де живе свободи дух!
Нас не стерти і не змити, оживає батько луг!
Моя мова - мій кордон! Не схилимось під ордами!
Вже час ставати зрілими, вже час ставати гордими!
Це Щедрика акорди, це поезія, текстиль,
Це український вишуканий стиль!
Мій код у цих орнаментах, сила в цьому периметрі,
На древньому фундаменті тут в кожному сантиметрі
Живе прадавня міць! Крокуй, як королевич!
Я відроджую, свята, твою віковічну велич!
Це час переосмислення, це час для рефлексії.
Я піднімаю в небо ще одну зорю!
Нехай мовчать усі Америки й Росії,
Коли я з тобою, мила, говорю!

Ми піднімемось з вогню, Україна буде брендом!
Заграє мій Азов, оживе чарівна Тендра!
Доля часом нас веде через іспити і нетрі,
Хтось із нас колись поверне прапор на гору Ай-Петрі!
За біди, що відчули ми, кати не будуть прощені!
Ці діти на легендах і героях будуть зрощені!
Хай музика лунає - це частина мого спадку!
Та мир буде лиш там, де народ тренує вкладку!

Там, де Дніпро смарагдовий, долини оксамитові,
Де Чорне море хвилями вмиває небокрай,
Крізь простір і віки я хочу донести тобі:
У тебе під ногами неосяжний власний рай!
Ти люби і плекай, бережи, борони!
Ще рани заживуть і ще розквітнуть лани!
І де б не заблукав би, як тебе не топила доля,
В своїй хаті своя правда, своя сила, своя воля!