Свобода

Де степи, поля без краю, —
Землі де родючі,
Ріки де течуть широкі,
Та Дніпровські кручі.
Журавлі летять у вирій —
Перед ними стидно.
Скільки часу вже гноблять нас,
А межі не видно...

Славні предки були в шані —
Козаки з князями.
Була сильною й міцною
Русь богатирями.
Та прийшли сюди чужинці —
Шинкарі з корчмою,
І споїли українців,
Відібрали розум і волю.

Приспів:
Вставай, розправ свої крила наді мною!
Життя віддав, щоб бути із тобою.
Бо є в тобі потреба у народах —
Взлети і стань могутньою свобода!

Впала на коліна — і сльозами вмилась,
І в долонях, лик сховавши, в горі похилилась.
Хоч вона й мовчала, — голосніше грому
Десь у небі відбивалась луна того стону.
А в очах її — страждання та столітні муки,
Бо за ґратами тримають яничарів внуки.
Воля була у кайданах, та надія — жива:
В катуваннях і образах віра возкресила.

Приспів.

Як сокіл в небесах володарює —
Свобода хай в країні запанує!
Нехай назавжди встане справедливість,
Жага до помсти і сміливість.
Сікти мечами правди супостатів,
Та кров святу героїв і солдатів,
Що голови зложили за свободу, —
Мене залиш під добробут народу.
Щоб Україна завжди процвітала,
Діточок від зла оберігала,
Щоб честь і совість в людях просинались,
Щоб Батьківщина дітьми пишалась.