З Україною в крові живу

З Україною в крові живу
На землі України,
І, хоч звуся російським,
Та ж голосом де не поринь,
Тут, на рідних полях,
Де розноситься шум тополиний,
Здавна й мій примостився курінь.

Що той південь мені, що та північ
В хурделиці хворій?
Помолюся хмаркам, аби дощик мене
Н застиг,
Дзвоник – ніжний мій брат,
А звичайний блакитний цикорій
Для зірок, ніби Петрів батіг.

І на стежці цупкій,
Де зітхає болото стодзвонно
Про мої мовчазні, про мої
Непідкорені дні,
Дивовижного лося деревовидна корона
Серед хащі зустрілась мені.

А коли я просив:
Зглянься вже наді мною, природо!
Обіймала зорею і вже поставала з води,
І лягала травою, і пестила знов прохолода
Від джерельного Сковороди.

Вся історія наша залюбки
Обійшлася б без кривди,
Коли б місто престольне
В проміннях краси і добра
Не на холоді дикім звело
Золочені покрівлі,
А на схилах веселих Дніпра.

Сивий край Кобзаря,
Я люблю твою волю смагляву,
Серед тисяч імен,
Серед інших дзвінких голосів,
Заспівайте мені про кохання,
Про вірність, про славу,
Солов'ї запорозьких часів!..