Доки мова жива!

Споконвіку в держави, у нації
Є повага до рідного слова.
Жить не може людина у Франції
І не знати французької мови!
Зрозумілі усім без іронії
Отакі непримхливі умови:
Жить не може людина в Японії
І не знати японської мови!

Приспів:
Є пророчі слова,
До яких слід докласти турбот:
Доки мова жива —
І живе, і міцніє народ!

Рідну мову усі знать приречені,
Щоб різнити зерно від полови.
Жить не може людина в Німеччині
І не знати німецької мови!
І в якій ви країні не будете,
Є суспільства й держави основи:
Громадянства повік не здобудете,
Як не знаєте їхньої мови!
А у нас парадокси й сенсації,
Бо немовби тупі й безголові,
Є нащадки української нації,
Що не вивчили рідної мови.
Сало з хлібом їдять українські,
Та не мають ні крихти спокути,
Тож балакають тут по-чужинському
Корінні доморослі манкурти.

Приспів.

Пам'ятаймо слова,
Щоб позбутися бід і незгод:
Доки мова жива —
Буде жити й міцніти народ!