Мушу...

Відкривається прірва і падає дух.
Але мушу я жити без Тебе за двох!
Мушу день зустрічати й складати пісні.
Не сміятись, а плакати. Вірші - сумні...

Як мені відродитись, як мудрою стати?
Де знаходити сили і сльози ховати?
Щоб серця, що повстали, спочинку не знали,
І у смерті в обіймах любов'ю палали:

До ланів, до річок, до землі, що полита,
Кров'ю воїнів вбитих, сльозами омита.
Як зустріти без суму і болю світанок,
Коли стогне земля у руїнах і ранах?

Крізь віки пронесли наші предки надію,
Що здійснять сини й дочки одвічную мрію,
Що свобода і мир на землі запанують
І, нарешті, прокинувшись, люди почують

Не тривог голосіння, не плач матерів,
А ранковий щасливий, досвітній мотив
Української пісні, що радісна лине
У блакитному небі святой України!