Харків - місто світла

Тут Уди і Лопань несуть тихі води,
Торкається степ золотий края неба,
Дороги й хрести, універи й заводи -
Все те, в чому ледь виникала потреба.

І простір слобідський зростав поступово
Із храмів, садів, людних ярмарків, моди,
І тут народилися думка і слово
Зі смаком журби на губах і свободи.

Це Харків - незламне, намолене місто
З козацькою вільною птахом-душею,
Тут площа, що навіть мовчить урочисто
І бачить в коханні від бід панацею.

Держпром - геометрія складна епохи,
Орган кам'яний, що на вітрі лабає,
Сумська, мов ріка, що тече собі. Трохи
Із кави, розмов, трохи з книги і чаю.

По парках, алеях розгулює юність,
У кожному кроці - свій нарис життєвий,
Що зшитий немов з голосів. Світло й чуйність, -
Як риса загальна, як знімок миттєвий.

Та місто сьогодні - це біль і тривоги,
Що в небі малюють свої чорні кола.
Війна. Звідки криво ростуть її ноги
Дізналися всі - найсуворіша школа.

І все ж крізь підземки всю темряву дику
І Салтівці мирної рани-руїни
Лунають пісні - ломом ворогу в пику:
"Піднімемо нашу святу Україну"!