Лютий

Я не хочу чекати,
Вже не хочу шукати,
Я не хочу так бути,
Усе даремно забути.
Вже знайшов шлях за грати,
Поки шукав я тих клятих,
Все одно я не можу
Обік цього засинати,
Та втомився тобі
Кожен день поясняти.
Ти вже ходиш в сліпу
І тобі наплювати,
Мовчи! Чую я, чуєш ти!

Я ще можу це чути
Крізь свої кляті вуха,
Я ще можу пірнати,
Але не можу впливати.
Вже нема в мене права
Кимось тут керувати,
Та не маю я сил
Собі в очі брехати,
Як-не-як я з дитинства
Звик себе поважати,
Та втомився тебе
Кожен день спонукати,
Мовчи! Чую я, чуєш ти!

Дайте мені ще сили
Не лишитися на глибині,
Як же битись далі,
Коли навіть не віриш собі?..

Твій огидний спокій
Та думки однобокі,
Лицемірні вистави
Не збудують вам слави.
Та набридло про все це
Сьогодні казати
І не маю я сил
Собі в очі брехати,
Як-не-як я з дитинства
Звик себе поважати,
Та втомився тебе
Кожен день спонукати,
Мовчи! Чую я, чуєш ти!

Дайте мені ще сили
Не лишитися на глибині,
Як же битись далі,
Коли навіть не віриш собі?..

Дайте мені ще сили
Не лишитися на глибині,
Дайте,
Та дайте мені хоча б на мить
Ту бісову кляту останню надію!
Якщо навіть не віриш
І навіть не чуєш -
Ти зовсім не чуєш Себе!