Реквієм

Разом заспіваймо, на всі голоси,
Хай слухають гори важкої журби.
Трембіти сумної хай голос луна,
Як вбитої пісні обірвалась струна

Приспів:
Дозволь схилити небо до Карпат, |
А зорями оплакати могилу. |
Ні, ти не вмер, Косив мій не вмирав, |
Ти в пам'яті живеш і брат, і сину! | (2)

Коли народились у мами сини,
Тривожить їх думка — не було б війни.
Щоб доля гірка не дісталася сину,
Щоб горе тяжке не зборило родину.
Коли синів хоронять матері, |
Погасне сонце на усій землі. |
І знов за правду схаменися, світе, |
Допоки нам усім ще сонце світить. | (2)

Тебе не вбито, друже, ти живий!
Усмішку твою бачу в ніжних квітах.
Твій гордий дух я чую в клекоті орла,
Гуцульску щиру вдачу у цимбалах і трембітах.

Приспів.