Човен

Бачив у сні місто я,
Ніким незгадане,
Над містом плив у човні
Шляхом нерозгаданим,
Крізь гладь води відчувався
Подих спокійних снів,
Хтось в далині чудну пісню
Безкрайню на волю лив...

Не відрізнить: чи зірок то
В воді відображення,
Чи міста вогні,
Але щось так неспинно вражає.
Сивий поет щось старанно
Виводив своїм пером,
Він знав секрет,
Як змінити на краще цей світ кругом...

І човен мій поринає зі мною
В безмежну синь,
Серцем своїм відчуваю незнану
Я ту глибинь.
Я би зберіг всю відраду
Народжених чуттів,
Але день на поріг,
Він ховає сон, він володар снів...