Я так довго мовчав

Я так довго мовчав... Ти ж бо знаєш,
Як важко було мені в сутінках
Устами вологими на добрі слова натрапляти,
Коли надовкіль злі назви річок,
Колись таких добрих річок,
Що сповільнили свій ритм до ритму лікарень.
І хмари на їхньому плесі сьогодні над вечір -
Це психіатри досвідчені, зодягнуті в біле.

Коридором ріки вони відпливають у темряву,
Перемовляючись по-латинськи.
Сплески рибин і діагнози,
Озлоблені вірші, озлоблений колір троянд,
Назви ліків, що зроблять нас дуже спокійними.
Серед дерев озлоблених, серед акацій,
Коли їх чорне насіння буде лунко витріскувати
Із рудуватих стручків.
І, мов зграї сполоханих птиць, |
Пролітатиме високо над нами. | (2)

Я так довго мовчав... Ти ж бо знаєш,
Як важко було мені в сутінках,
Коли надовкіль злі назви річок...

Я так довго мовчав... Я так довго мовчав...
Я так довго мовчав...