Фокстрот "Льотчик"

Я не знаю як, коли, опинився голий я
Серед стін із кахелю, просто на столі.
Люди в білому вбранні, мовчазні, мов янголи,
Нерухомі постаті стали навкруги.
Ой, не знаю, мамо, що то за покій?
Ой, напевно, тату, я вже не живий.

Білі янголи мовчать, тільки ближче сунуться
Та очима кліпають, крилами риплять,
Той, що самий головний каже:
"Всем внимание! Будем делать вскрытие прямо с головы"
Ой, на кого, мамо, я тебе лишив?
Ой, навіщо, тату, ти мене зробив?

Як напився учора тільки но згадав,
Як у шафі куму роздягав,
Як із себе гімнаста вдавав -
Догори ногами перилами ходив
Та з балкону прямо у небо злетів.
Файно, файно летіти у небі серед ефіру,
Летіти просто на місяць,
Де зорі, мов золоті маячки.

Тихо янголи стоять, наточили ножики,
Тут, як скрикне головний: "Він іще живий!"
Сполошилися вони, крилами заплескали,
Покидали ножики, кляті кажани.
Ой, як добре, мамо, син твій живий!
Ой, спасибі, тату, що ти мене зробив!

Як напився учора тільки но згадав,
Як у шафі куму роздягав,
Як із себе гімнаста вдавав -
Догори ногами перилами ходив
Та з балкону прямо у небо злетів,
У небо злетів.
Файно, файно летіти у небі серед ефіру,
Летіти просто на місяць,
Де зорі, мов золоті маячки.