Манекени

Життя щодня міняє мізансцени,
У світі суєти не ти один,
Проходять люди, наче манекени,
Що вийшли прогулятись із вітрин.
Вони повільні, не спішать до хати,
Застигла на щоках блаженна мить,
Вони уміють мило посміхатись,
Але не вміють плакать і любить.

Приспів:
Манекени, манекени із реклам,
Манекени, манекени тут і там,
Гарна поза, модний одяг, телесміх,
Та не будьмо, люди, схожими на них!

Чи нетривкі в наш вік сердечні гени.
Чи пристрастей вогонь в душі погас?..
Ми із тобою теж, як манекени,
Що виставлені тільки на показ.
Гей, манекени, чорні, русі, сині,
Ще й хвацький капелюх на голові,
Ви може і привабні, і красиві
Та все одно холодні й неживі.

Приспів.

Я знову все прокручую спочатку,
Однак не можу зрозуміть, як слід:
Хто на уста наклеїв їм печатку,
Хто до очей їм приморозив лід?
Я піднімаю руки, як антени,
Ловлю тривоги давні позивні.
Проходять люди, наче манекени,
І дуже прикро робиться мені.

Приспів. (3)