Ходила-шукала

Криштально чистий мозок,
Заполонив чорний дим,
Як гарно на морозі,
Ти накинешся за ним!
Тремти зомлілим тілом,
Сонце в м'язах і кістках,
Щоб тіло полетіло
Треба дихати, як!

Вона ходила, її носило,
Тремтіло тіло, вона хотіла...
Чого хотіла - сама не знала,
Тому ходила, людей лякала.
Ходила-шукала... Ходила-шукала...
Ходила-блукала, блукала...
Ходила-шукала... Ходила-шукала...

От хто стоїть на розі,
Ким буде він? Він буде ким?
Як гарно на морозі,
В вісках гуляє дим.
Він гляне в спраглі очі,
Ти ледве встоїш на ногах,
Дивись він не хоче...
Боже, що це ж? Що це? На!

Ходила-шукала... Ходила-шукала...
Ходила-блукала, блукала...
Ходила-шукала... Ходила-шукала...
Вона ходила, її носило,
Тремтіло тіло, вона хотіла...
Чого хотіла - сама не знала,
Тому ходила, людей лякала.
А люди клякли, а люди мерли,
Дивись, куди тебе занесло!..
Ти так хотіла, хоча не знала,
Що мертве тіло, що жити мало.

Вона кипіла серцем,
Вона повзла, мов тиск,
А серце мліло й мерло,
Бо йшла на блиск пониклих іскр.
І перший проціпило
Плювався голосом любим,
Чого ж вона хотіла? -
Це знає жовтий, жовтий дим.

Ходила-шукала... Ходила-шукала...
Ходила-блукала, блукала...
Ходила-шукала... Ходила-шукала...