Годинник

Щось сталось уранці, щось дуже тривожне,
Але ми не знаємо - де і що саме.
Прокинулись зранку, відчули щось дивне -
Чому все так тихо і світла немає?..
Годинник спинився - невже кінець часу,
Невже він не знає куди іти далі?
Час не цінували і не шкодували -
Й запаси скінчились за роки тривалі.

Приспів:
Але ми живі і усе відчуваємо,
Кожен свій подих і стукоти серця.
У відповідь нам: "Панове, даруйте,
Але це лише вам насправді здається!"

Ходиш по місту, гукаєш у простір:
Люди, що сталось? Куди усе зникло?
Чому все навколо неначе замерзло?
Чому все навкруги немовби згоріло?
У відповідь чується голос крізь стіну:
Час закінчився, пустує безодня,
Давайте ж, годинник відремонтуєм!
Та майстер помер під ранок сьогодні.

Приспів.

Очі коханої вже не побачу
І голос її я уже не почую,
І не відчую її ніжний дотик,
Усі повмирали сьогодні під ранок.
Люди, що сталось? Куди усі зникли?
Лиш вітер, луна і безодня навколо,
Гукаєш – відлунням твій голос вертає,
Немовби й не було ніколи нікого.

Приспів.

Вам насправді здається!
Вам насправді здається!
Вам насправді здається!
Вам насправді здається!