Подих, що вбива

Ховаю небо в сірий туман
І мертве сонце світе не нам,
Іржаві сльози не змиють бруд
Із наших рук...
І вже не стерти бруд на очах,
Не приховати відчай і страх,
Не оживити попіл сміття
Цього життя...
А далі тільки ця жорстока гра,
Останній рівень – світ, що помира...
Останній бонус – подих, що вбиває нас...
Нас кожен раз...

Усе зникає і тільки пісок,
Чужа постель украде ніч у зірок,
І вже не чути шепіт мертвих птахів –
Прощальний спів...
Світ помирає, час уже став
І вже не буде початку, тільки фінал
І не лишилось тих, хто переміг в цій війні,
А вороги – ми самі...
А далі тільки ця жорстока гра,
Останній рівень – світ, що помира...
Останній бонус – подих, що вбива...
Остання правда більше, ніж слова...

І неможливо розірвати час,
Почати знову і зітерти нас,
І шлях, що вже нікуди не веде,
Не знайдеш...

А далі тільки ця жорстока гра,
Останній рівень – світ, що помира...
Останній бонус – подих, що вбива...
Того вже не повернеш...
І неможливо розірвати час,
Почати знову і зітерти нас,
І шлях, що вже нікуди не веде,
Не знайдеш...