Дощ

Здавалось, доля була близькою -
Відпустив її синицею в небо...
Здавалось, був на півкроку від мрії -
Оступився, зірвався в провалля...
Я не знаю, що буде зі мною вночі...
Коли зійдуть зорі, хмари відступлять...
Краплі падають з неба, мов сльози...

Дощ, мов перлини, що летять у безодню...
Дощ – це забуті надії, що йдуть в небуття...
Дощ, він змиває гріхи із мечів після бою...
Дощ! Він очищує моє ім'я!..

Геть забобони! Геть насмішку й пораду!
Геть зраду і кохання! Геть фальшиве життя!
Я знаю напевне, що знов прийде ранок,
Ми прокинемось знову
І почуття наповнять голову брудними думками...
Небо хмарами сповнене!

Дощ, мов перлини, що летять у безодню,
Дощ – це забуті надії, що йдуть в небуття,
Дощ, він змиває гріхи із мечів після бою,
Дощ! Чи очищусь я!?!

Ми народжуємось, вмираєм,
Крокуєм по світу, ми шукаємо щастя...
Все наше життя переповнене люттю, хаосом,
Насиллям... І усі ми стаємо на шлях забуття,
А надія жевріє на променях сонця
І заходить за обрій, щоб знову зійти.
Ми, як діти, підходим до свого віконця
І бачим – з неба падає...

Дощ, мов перлини, що летять у безодню,
Дощ – це забуті надії, що йдуть в небуття,
Дощ, він змиває гріхи із мечів після бою,
Дощ! Чи очищусь я!?!