Осінь

Холодними дощами зустрічає нас осінь
І мокрими обіймами тримає вона,
Що серце так хвилює, непокоїть і досі,
Чого душа шукає?.. – Знає осінь одна.
Ой, доле ти моя, в яку ти далеч крокуєш?
Яким шляхом ти підеш, що з собою візьмеш?
Як боляче мені, що ти мене не почуєш,
Як радісно мені, що від тебе не втечеш.

Осінній дощ сумує, залишає калюжі,
Розтоплює мій подив і розчинює страх.
Я знаю, те, що маю бути сильним і дужим,
Та інколи так хочеться сховатись під дах...
Я осінь не люблю, але так часто сумую,
Замислююсь, вдивляюсь у захмарену даль -
Ніхто то не побачить і ніхто не почує
Та серце, як ніколи, роздирає печаль...