Скарб

Ти забери мене у рай,
Ти загорни мене в папір,
Я буду сонцем, що горить,
Я буду всім – ти лиш повір.
Я буду тим забутим співом,
Що лунає знов і знов,
Я буду твоїм тихим всім,
Я буду всім!

Ти заховай мене в кутку
Старої шафи між речей,
Котрі належать лиш тобі,
Я стану днем твоїх ночей.
В передпокої своїх свят
Ти знов палитимеш свічки
І на десерт подаш мене,
Закривши всі свої замки.

Я - таємниця твоїх губ,
Солодкий плід, квиток у рай.
У мені тисяча сердець,
Котре твоє - ти лиш вгадай.
Із моря слів, вітрів, думок
Ти повернешся знов і знов,
Свідомість скарбу в скроні б'є,
Назавжди увійшовши в кров.