Крапки

Се висвистує вітер-збоченець,
Се колода сердець у руках,
Се згорнулося дійство священне
В білу крапку – невидимий прах.
Се постійна війна інтродукцій,
Се тягучий, як сир епілог,
Се вдвадцяте землею протупцяв
Білий капець – невидимий Бог...

Се померти зі словом у горлі,
Се у дурнях залишити вас,
Тільки крапки, відверті і горді,
Се розпнуть сей невидимий час.
Се у букви складаються долі,
Се згорають в очицях рядки,
Чорним списом роздерте на попіл
Біле небо – мої сторінки...

В битві слів знов зійшлися букви,
Вмерли й вічно живуть думки,
Мають сенс тільки ці три крапки
І майбутнє – одні крапки!..