Людина іде по світу

Людина іде по світу,
Хіба їй багато треба?
Були б однодумці й діти,
І неба ясна блакить!
Та плеса озерні сині
І стежечка поміж гаю,
І руки та ноги сильні,
Та щастя велике — жить!

Людина іде по світу
Із серцем палким, гарячим,
І людям вогонь той світить,
Як факел вночі горить.
Щоб людям любов віддати,
І сонечко дарувати,
Як Данко для інших стати,
Інакше, чи ж варто жить?..

Людина іде по світу,
Хіба їй багато треба?
Як сонечко ще в зеніті
І неба ясна блакить...
А щедра душа палає
І пісня дзвінка лунає,
То значить — так бути має,
І треба на світі жить!

Дай, Бог, Вам до ста прожити,
В людському теплі і щасті!.
Здоров'я чудове мати,
Хай в серці вогонь горить!
І бути завжди такою:
І щедрою, і простою!
З любов'ю і добротою
Дай, Бог, Вам сто років жить!