Над прірвою

Вітаю тебе - всі відступи нині
Завалені буревієм..
Завширшки у мить - попереду стежка,
Під зливою вже хмелієм...
Ходімо вперед! Стояти не можна,
Ще трохи і посивієм!..
Зірватися вниз чи піднестись до зірок!..

Ілюзій нема, ба більше, мій друже:
Піддатись неприпустимо!
Оголеним нервом дається наш крок
І пастка впритул незримо...
Пророки казали, що чин їхній мусить
Продовжити хтось - ходімо в життя
Далечінь у відведений нам строк!

Встань і крила розгорни -
Вже за мить не буде болю!
Йди із покликом мети
Крізь зневіру й страх!
Скажи, хто як не ти,
Зміг би здивувати долю,
Свій тернистий шлях пройти
І перемогти?!.

З тобою в цю мить перший мамин
Цілунок, обійми любові рідних,
З тобою в цю мить всі герої твої,
Що будили на стежку гідних!
Ти є зв'язковим останніх надій
На здійснення мрій столітніх!
Тримайся і йди, чи над прірвою злети!

Свої крила розгорни -
Вже за мить не буде болю!
Йди із покликом мети
Крізь зневіру й страх!
Скажи, хто як не ти,
Зможе здивувати долю,
Свій тернистий шлях
Пройти і перемогти?!.