Шевченко

Приспів:
Діти,
На те й лихо, |
Щоб з тим лихом битись! — |
Так писав той, хто |
Вміє молитись без молитви, |
Світити без світла, |
Жить без тіла, |
Воскреснуть із літер! | (2)

В болоті зла горланю в рупор свій
"Отче наш" крізь очерет!
Тече із ран червона рута,
А із душі - мій чорний реп!
І потім цими кольорами
Я обгорну своє життя,
І римами зашию рани, — хрестом,
Таке моє шиття!
І понесу в своїх долонях
Мою країну, як синицю!
Найкращих з нас кати хоронять,
Боже, скажи, що це все сниться!
Орки, мріять досить —
Морем ніколи не стане ставок!
В голові лиш сміття, а не мозок,
А тому удома чекає совок!
А мене не водою хрестили,
Тільки словом, а тому
Із тилу дістаю свою риму остилу —
Так, немов би осколок із тіла!
І те темне болото нас не зупинить,
Я впевнений, щоб не було там,
Наша доля така, що по венам тече
Генетично не кров, а спротив!

Приспів.

І я вірю, що темінь ота мине,
Брате, тримаю тебе так, як ти мене
Своїм словом, що тихо не промайне повз,
А зігріє тебе своїм променем!
Я молюся за тебе, як вмію,
Нехай крила підбиті у мрії,
Хай удача тримає тебе на руках,
Немов сина тримала Марія!
Повертайся живим з побратимами!
Вип'ємо, помовчимо і потому
Розпочнемо життя... Та до того
Сам Бог знає скільки снарядів до дому!
Так, росія — в'язниця, та ніхто
Не втече, як в кіно з Шоушенка,
Сон відверто затягнуто, тільки
Не той, що у римах Тараса Шевченка!
Поверніть наше небо без вибухів,
Окупанти, без випивки ви бухі
Лише лозунгами ваших вибля*ків!
Вибач, знову не видав хіт!
І ми разом крокуємо в пекло
Допоки в раю, Боже, на самоті ти,
І не знаєм куди себе діти,
Коли під снарядами плачуть налякані

Приспів.