Моя життєва осінь...

Покружляла осінь над життєвим морем,
Потім повернула на мої поля,
Серце защеміло невимовним болем,
Господи, прошу Тебе, ще трішки зачекай!
Ще Твоїх пісень душа не наспівалась, |
Ще слова і сльози у вірші не сплелись! |
Духом я Твоїм, Святим, не навтішалась! |
Журавлі мої у небо ще не піднялись!.. | (2)

Я свою дорогу вірою проходжу,
Відганяю часто сумніви й жалі!
Та коли вже серце закипить від болю,
Я в обійми, Господи, падаю Твої!..
Ще моя дорога споришем не вкрита, |
Ще моєї ниви недожатий край! |
Ще мої снопи розкидані по полю, |
Не зібрала я ще свій останній урожай! | (2)

Ще зустріти хочу я весну квітучу,
Ще в росі ранковій ноги промочить,
Заспівати хочу пісню найніжнішу,
Що в душі моїй для Тебе, Господи, звучить!
Хай не втомить серце ні печаль, ні смуток, |
Бо в житті моєму є мета одна: |
Бути лиш з Тобою! Ти - моя потіха! |
Ти, Господь, - моє майбутнє! Ти - моя мета! | (2)

Покружляла осінь над життєвим морем,
Потім повернула на мої поля...