Кораблі

Приспів:
Бро, закороти мені цей приспів в голові:
Ла-ла-ла! Ла-ла-ла!
На корпоративі зайде меру й голові!
Ла-ла-ла! Ла-ла-ла!
Роздягають, як завжди нас голі королі...
Ла-ла-ла! Ла-ла-ла!
Вибачай, Кузьма, та тонуть "люди-кораблі!"
Ла-ла-ла! Ла-ла-ла!

В океані-борделі залишаються шлюпки,
Випливають на берег і збирають
Свої "недокубки" до купки!
Бо не хочеться тонути з отими
Непотрібними людьми-кораблями,
І одне лише на думці залишається
У них: "Намутить скоро б лями!"
Знову риму, як бісер — накидаю на мозок!
Знаю-знаю, як бісить! Та вибачай,
Я по-другому не можу!
Я - співак безконтактний,
Співак безконтрактний,
І цей акт мимо такту, — так, —
Літературний теракт мій!
Вибухаю, і власне, я - сліпий камікадзе!
Я не пісня для плазми, —
Я лиш пісня для спазму!
І хоч столяр, хоч мер ти, —
Твоя думка зі скла, блін!
Обов'язково тут треба померти,
Щоб ожити, як Скрябін?!!

Приспів.

В океані-борделі, не по волі Титанів,
А по волі маленьких рабів і тиранів
Будують Титанік... Хочуть тримати
Півсвіту стадо "Великого брата",
Але затримай повітря, — і ти його втратиш!
Спалюйте Орвелла, та усвідомте,
Сліпий недороблений окупант:
Де заборонений Майдан,
Там дозволений "Meіn Kampf".
Вибачай, я приніс не відоси тобі,
Зачитав не сонети, бо я стою на своєму
І досі в тенетах, як Луцій Сенека!
Ей, поціновувачі, ви де?
Вас лише мода одна веде!?
Чи ви чекаєте, коли приціл
Моя доля зі снайперки наведе?!.
І ці запеклі вірші, ма,
Знову тихенько вмиратимуть...
Не годуйте грошима,
Я прийшов за мурахами!..

Приспів.