Йду по воді

Заберіть від колонок дітей,
Зараз буде недитяча казка:
Це далеко не львівський Пітер Пен
І не "Маленький принц" із Дамаску.
Тут продає тебе друг і брат,
Тут ти - сам собі цар і кат,
Від дирки в балєтках до золотих карт,
І від передозів до білих палат.
Коли вже не рахуєш втрати,
Від гарему і до целібату,
Ти - диктатор і клоун, але як?
Все життя помістилось в рюкзак,
Де самотність навіть на центрі сцени,
Автобіо тягне на бестселер
І серед богеми твій текст підземний,
Кожен подих здається нікчемним.

Приспів:
Люди не ті,
І толку нема губити себе,
Молитви пусті,
Бо не плаче стіна,
Я питав у небес...
Я, як тоді, йду по воді,
Нема слідів і в нікуди дорога...
Та на землі все в попелі,
Де були ми, більше нема нічого,
Більше нема нічого...
Більше нема нічого...

Найтемніша ніч перед останнім сном,
Досі не знаю, де був той перелом,
Коли тіло стало моє попелом,
І закрило душу засувним замком...
Хтось затягує знову в рутину,
Закликає вступити у клани,
Хтось виділяє нам вільні хвилини,
Хтось ламає для нас свої плани...
Я навчився не бачити грань,
І просто життя доживати з часом,
Ставиш кілька незручних питань,
Будь готовий почути ту відповідь ХАСа:
Мене вже не лякають невдачі,
Начхати, яка в кого тачка,
Нічо страшного, якщо з тебе сміються!
Гірше: над тобою вже плачуть...

Приспів.

Та на землі все в попелі,
Де були ми, більше нема нічого...