Ніч Урочиста

В темну ніч ми зібрались громадкою йти
Так поважно, немов у пригоді
Мали стати кому, а проте без мети,
Ми дивились на зорі, та й годі.
Тихі, тихі й спокійні в ту нічку були
Ліс і поле на цілім просторі,
І здавалось, неначе ми чути могли,
Як спадали летючії зорі.

Приспів:
Всі розмови, не скінчені тут на землі, |
Десь кінчалися там, між зірками. |
Проти вічності неба були ми малі, |
Але небо схилялось над нами... | (2)

Ніч без тінів і світло без проміння хвиль...
Все було і далеко, й близенько.
І сіяли нам зорі за тисячі миль,
І між нами світили низенько.
Нам не раз крізь волосся світила зоря,
Мов горицвіт у темному листі,
Наче ми, перепливши небесні моря,
Заквітчалися в краплі сріблисті...

Приспів.

І немов над святими, зірки золоті
У корону сплітались огнисту.
Отже, й справді, здається, були ми святі
В тую зоряну ніч урочисту!..

Приспів.