Реальність Босха

Приспів:
Небесний Пастир, не дай упасти! |
Вже не на тіло просимо, — на душу пластир! |
Як не греби бабоси, досі всі у пастці, |
Де хтось у касці, а хтось у казці! | (2)

Скільки років проходив від авторів до авторів,
Втомився. та порадили зайти на "АвтоРІА",
Повна пазуха куплетів, а що там по бюджету?
Із цим репом я не вивезу навіть і биту "Джетту"!
Мунком закричу, бо за вікном реальність Босха,
І зійду, напевне, знову на зупинці мозку!
Ей, еліта, ваші тачки супер, та печально,
Бо на них, як не газуй, не доганяєте панчлайни!
Чому досі я не в телевізорі? Братан,
Якби реп був в шоу-бізнесі, повір, — я був би там!
У тренді простирадла, а не мої вітрила,
Й тут Ікару аплодують тільки його власні крила!..
Стадні норми треба плавити, лиш був би чан!
Маса скаже: Зрадник - я! Тільки, як Болбочан!
Хай за це мене ненавидять критики люто,
Та повторюю: Знання — найдорожча криптовалюта!
Тому папірці мої досі не з цифрами,
А з віршами, що виходять із еритроцитами!
І як виливаю сльози — виливаю в олово!
Цілюсь і стріляю своїм словом в твою в голову!

Приспів.

Русифікованим ходив, як в фільмі "Брат",
Та я визнав цю вину глибинно, наче Віллі Брандт!
І не кинувся у танці із панами,
Без образ, але культура починається з панами,
Яку треба зняти, розумієте, про це я
Тільки з головою Горгони за прикладом Персея!
Це і є початок, хоч відчинена в'язниця,
Ми не можемо ступити досі далі "паляниці"...
Вся наша еліта нами підпирає небо,
Ми в зеленій Матриці і є обраний Нео,
Друзі в нього дивні, Лоік, гавкати не сміти!
Та, чомусь, здається, що вони усі - агенти Сміти...
Синку, всі політики — убивці — аксіома,
Краще хай не знають про це воїни Сіону.
Виступи з концертом і збери на щось іще там,
І хлопцям відвези, якщо дозбиреш на "Джетту" —
Ось воно життя! Поки в Раді сидить Тищенко!
З мене досить! Нехай скажуть дяді: С*ка, ти ще хто?!!
Лоік! Без продюсерів, без премій!
Та подяка від "Омеги" точно дорожча за "Греммі"!

Приспів.

Як не шукай асонанси, алітерації —
"Це народ не схаває", — тут ма' еліта рацію!
Та знову, як Шевченко, повернувсь за гайдамаками.
"Тут музика — фастфуд, а тому, стадо, гайда в Мак і ми!" —
Хочеться сказати і руки опустити!
Мої панчі не потрібні тут, як у відосі титри...
Це не хіт — він не захватить, як пухлина,
Бо я пишу не для людей, а для ЛЮДИНИ!