Пожежа в кедровому лісі

Am
Вітер димом посіє чутки,
E
І з околиці сіл, смт і столиць,
F
Паломники йдуть скип'ятити води
Dm E
І змінити пальто на лоск модних спідниць.
А звіри бігли від всюди,
В ріках газу чадного тонули,
Доки в повені світла й прибої тепла,
Безтурботно плескалися люди.
Бо вогонь вселяє в них силу -
Це піке з найкрутішого схилу,
І ніхто не відчув, як ті райські сади,
Обернулися в братську могилу.
В ейфорії безжального цвіту,
Всі забули обмеження світу,
Що багаттям кедрового лісу,
Лише раз можна зігрітись.

Приспів:
Am
Не реви, моя леді сталева, |
E
Відпусти бездиханну руку, |
F
Ми зустрінемось ще, на кінцевій, |
Dm E
Просто в кожного свій розклад руху... |
Не реви, бо спаплюжиш кохання, |
Довжиною в коротке життя, |
Там берлоги палили напалмом, |
І хтось винести мав ведмежат. | (2)

А на ранок, руки у сажі,
З голови струшують попіл,
І за правилом всіх економік
На тепло підвищиться попит.
Повернулись птахи здалека,
І ударили землю, як град,
Два побитих, німих, титанічних крила,
Обіймають золу обгорілих пташат.
Так прощається з ними Едем,
Помах вдаль, недосяжну, від ран,
Щоби вітер пам'ять їх стер,
І упасти в пустий океан.
Під покровом холодного снігу,
Ті, хто слабкістю зрадив весні,
Не ліси то кедрові горіли,
Не ліси...

Приспів.