Поламані

Він кладе ножа і книжку
В свій чемодан.
Старий світ на ладан диха,
Тріщить по швам.
Пальці б'ють червоні кнопки,
Рве порядки і волокна,
Миру голуби сховали голови...
Затушує міста гамір його лице,
І веде залізний намір змінити все,
Перетнути крайні грані,
В місце, де глибока рана кличе,
Йде людина, йде...

Приспів:
Поламані... |
Поламані рятувати душі, |
Рятувати душі... |
Поламані... |
Поламані в небі і на суші, |
В небі і на суші... | (2)

Ліве вухо змій лоскоче, шепоче так:
Чи не завелика ноша в твоїх руках?..
Це ж вони самі зробили,
Світло злом перетравили,
Перетравлять світло і твоє, дивак...
Шепіт він волів не чути, робив своє,
Так, як є, не має бути, всьому міра є.
Він колись собі дав слово:
Розірвати кляте коло мусить!
Йде людина, йде...

Приспів.