Ти нічого про мене не знаєш

Ти нічого про мене не знаєш,
Хоч здається, що знаєш доволі.
Відшукала, або так гадаєш,
Всі заховані шрами і болі...

Перемила брудні психотравми,
Закодовані в сивім волоссі,
Зазирнула в занедбані храми,
Що лишити колись довелося.

У заплутаних давніх познаках
Чорних текстів сухої пустелі
Прочитала невидимі знаки
Та зайшла у порожню оселю...

Розібрала розбиті руїни,
Замела снігові перемети,
Полагодила зламані стіни,
Позривала павучі тенета.

Обгорнула холодні постелі
Лазуровими хвилями моря,
На безмежній замащеній стелі
Розплескала мереживом зорі.

Мої болі, провини та рани
Відмолила і в чорта, і в Бога...
Ти все знаєш про мене, кохана –
Я ж про тебе не знаю нічого...