Втомлена стріт

Навколо тихо, сам з собою, сам на сам,
Відверто знаю, що смерті поруч передам.
Сорочки плачуть, йшов дощ так тихо, повно,
Повз грім, повз, поруч, поза вікном іде,
Знов кермо, перевіряє пульс сплетене вікно,
Воно плаче все одно не так давно...
Я тихо сам іду, я поза часом, я, я, я!..
Моє ім'я?.. Хто моє ім'я?..

Приспів:
Програєш знову це ім'я,
Забудуть вулиці слова...
Так прикро, чи знаєш ти, душа?..
Відверто у дзеркалі вона!..

Ти йдеш по вулицях, для кого це моє лице,
Примара на вітрині перевіряє знову наш час,
Пальці білих суконь, обличчя без руки,
Для чого це ім'я вказане на ньому?..
Знову клоун-час бере на пробу парики,
Він?.. Хто він?.. А він це залюбки!..
Усі хто в масках в театрі вже не грають нас,
І як шкода що вже проходить час...
І коли вулиця нам стукає північ,
Тоді прокидається втомлена стріт,
Тобі загадаю всього лиш одну річ:
Ім'я твоє нанести на граніт!..
Ти ставиш на чорне один постамент,
Зацементований стомлений янгол,
Вулиця вулиць, ліхтарі кабаре,
На дні попільнички затушений спогад...

Приспів.