Наші

Прикладачі руки до серця
Мріють продати і душу, і тіло.
Пообіцяй їм лаве, лаваш,
Подвійне м'ясо і трохи перцю.
Прикладачі ікон до торпеди
Запропонують до хлібу меду,
Їм лише б ти заблукав,
І врешті втратив віру у себе.

Чий портрет на тому папері?
Яка ціна питання?
Щоби ти продав лукавим
Свої переконання?
Все, що волілося, все, що волалося,
Все відболіло і обірвалося - хрясь.
Хрясь. Перевзувайся і вище пролазь.

І я вже не знаю, кому мені вірити -
Піна, піна все скриває...
Скільки разів на день ти брешеш?
Десять? Двадцять? Гадки не маю.
Ми поділилися на кольори,
Але дай мені знати, будь ласка,
На кого покластися в темні часи,
Коли усі у масках?

Прикладачам герба до лоба
Краще знати, як тобі жити,
Що любити, де радіти,
З яким прононсом кому говорити.
Прикладачі душі до рани
Радо введуть тебе в оману,
Перша, друга, третя правда -
Давай, угадай, і де вона саме?

На кожну церкву перехрест,
З кожної долі людської доля.
В кожній справі свій інтерес,
З кожної волі - неволя.
Кожен пішак мріє вийти у ферзі,
Пішки прийти і поїхать на мерсі,
Гучно заспівавши гімн
Й приклавши руку до серця.

Фігури тут, фігури там,
У них перехід безшовний.
Все, все, все уявне.
Все, все, все умовне.
На драку собакам напоготові
Наявне питання мовне,
А ти, давай, біжи послідовно
І порожнє наповни.

А куди дуля, туди і дим -
Без цукру чай, новини без правди,
Сльози без болю, зима без морозу
І нічого назавжди...
Добрий - злий, свій - чужий,
Мені потрібно напевно знати,
Фестиваль брехні трива,
То скільки нам ще чекати?

Якщо ти є, а ти десь точно є,
То ти так само блукаєш,
Ходиш кругами, скрипиш зубами,
Те саме відчуваєш,
І за дахом їде дах, і
Як ми досі ще збереглися?..
Дивися, я вірю у те, що ти є,
Ми мусимо віднайтися!

Куди би, куди би, куди би,
Куди би, куди б ти не заховався,
Прикладачам того і треба,
Щоби ти там і лишався.
Куди би, куди би, куди би,
Куди би, куди б ти не заховався,
Прикладачам того і треба...

Дай нам знати - розгорни |
Хто з нас наші? Де тут ми? | (4)