А я піду в гори сині

Світ мене ловив і не спіймав,
Час мене ламав через коліно,
Хтось мене любив, хтось проклинав,
Хтось мене чекає і донині...
Світ мене немов не помічав,
Час мене стирав з землі вітрами...
Та я жив як вмів, як вмів кохав,
Незважаючи на свої рани...
Світ мене не кликав до вершин,
Час мене закопував все глибше...
Та мені б всього кілька хвилин,
Щоб сказати щось найважливіше!..

Приспів:
А я піду в гори сині!..
А я залишу це місто!..
Побачимось на вершині,
Бо тут внизу надто тісно...
А я піду вище неба,
Де тихо й зовсім не сумно,
Там зачекаю на тебе,
Бо тут внизу надто шумно...

Світ мене з корінням виривав,
Час міняв кордони між життями,
Та єдину мить я все чекав,
Ту, що промайнула поміж нами...
Світ мене туманом повивав,
Час заводив в темну невідомість,
Та росою ранок напував
На шляху у вічну невагомість...
Світ мене забуде в метушні,
Час мене розвіє по просторах...
Та, можливо, там, в іншім житті,
Перетнемось в довгих коридорах!..

Приспів.