Моє Щастя

Сурмили збір. У дзвони гучно били
До болю рук, до втоми, до знесилля.
Полки зібрались та пішли повільно,
Шукати Щастя, наче на весілля.

Чуже багаття... Та здалося їм:
Сміється щастя дзвінко. Гріє ручки.
Стрілки в мовчанні вийшли крізь ряди,
І стріли в небі заспівали кучно...

Чим міряти тривалість той різні?
Миттєвість чи страшенна нескінченність?
Здригнулась дітвора, коли земля
Батьків останній подих вбрала в темінь...

Серед полеглих Щастя не було,
Серед живих ніхто не бачив зроду.
Хтось чув, що вдалині гуло,
Стинало щось від ранку до заходу.

А у Палаці рахували зиск,
Ховали скарби в скринях потайних,
Та не лунав там Щастя гучний сміх,
Лиш тиша мертва в стінах кам'яних.

Моє же Щастя вдома день у день
Чекає. Стіл, накриє, як годиться...
Тобі не зникнуть, якщо десь живе
Хтось, хто без тебе не зуміє жити!..