Пісня бадьорих бродяг

В дорогу! Щоб лиш сонце нам світило,
Щоб ясен круг горів нам угорі!
О ти, шляхів безкраїх дивна сило,
Що маниш нас в своїй мінливій грі.

Як вдарить запах піль в вікна вітрило,
Хто видержить в душних кімнат жарі.
Упитись далі подихом так мило,
Геть суми, думи кинути старі!

Вітрами поле душі нам обмило,
А пісню підказали комарі.
Складаєм дні в яскравих айстрів клумби,
Нових aмерик щастя ми колюмби! | (2)

Чи в очі дощ січе, немов горох,
Чи в літній день пітніти буде тіло,
Хоч рахувати ти б не вмів до трьох,
Хоч від журби твоє би серце мліло.

М'який безмежжя обмотає мох,
Поглянеш в тихий, вільний безкрай сміло,
Покинеш хвиль минулих темний льох,
І буде серце юним шалом цвіло!

І буде в тобі грав пташиний тьох,
Поймеш заплутане природи діло.
Без меж і стін, що тиснуть, станеш тут,
Бродяга, волокита, шалапут! | (2)

Нових aмерик щастя ми колюмби!