Балкони

Люди ображаються, лежачи в клубочках.
Тільки їх розплутати майже неможливо...
Люди надуваються, мов ті голубочки,
Що сидять під дахом, переживши зливу...
Люди ображаються, дай їм лише привід,
Він наче бензин розпалює тривогу.
Люди, що ображені, в цей момент некрасиві,
Наче вчитель йоги, що не любить йогу...

Приспів:
А з неба падали балкони на нас:
То на тебе, то на мене,
Бо ми ображались весь час...
А з неба падали балкони знов
То на мене, то на тебе, -
Така у нас любов...
Любимо, але мимо... |
Любимо, але мимо... |
Мабуть, тому що сильно, |
Ніяк не можемо прицілитись - |
Тому знову мимо... | (2)

Я знов образилась за те, що ти образився,
Я знов надулась за те, що ти надувся.
Ти знову вразити хотів та знов не вразив,
Зайшов без стуку, дякую, що хоч роззувся.

Приспів.