Відстань

Опале листя зціджує духмяність,
Гірчить в повітрі осені журба...
І фарб розмитих перестиглу тьмяність
Розсотує розтріпана верба...

Старезні липи мокнуть в середмісті,
Стікає дощ у Лету забуття
І Мнемозіни сплески передвістя
У пам'яті зчиняють прийняття.

У втраті та розраді досконалі
Спливають жовті іскорки вогнів,
Нестямою і спогадом печалі
Тримається душа між берегів...

У бурштинових розсипах та зблисках,
У стукотінні застарілих ринв,
Горішні води в струменях та рисках
Вже крижаніють плетивами линв...

Вітри передзими жалю не знають
І небо переллють у водозбір...
І ніч та день, безпам'ятство і пам'ять –
Як відстань-мить від дотику – до зір...