Комети

Комети: я, ти.
Ти не лякайся, мала, — це просто така гра,
Наше майбутнє — суцільна чорна діра.
Не чую нічого, хоча лечу зі швидкістю звуку,
Через скафандр не відчуєш, як тримаю руку.
Цю сцену вирізали б із фільму "Інтерстеллар",
Тут з голови до ніг давно прогнили усі системи.
Червоні карлики засліплені жовтим гігантом,
Ніхто більше не мріє стати космонавтом.
На атоми розпадемось, і книг згорять томи,
А гляньте хтось у телескоп: то ми чи вже не ми?..
Замість вечері в судочках — відбивна-туманність
Проб'є твоє нутро заточкою — космічна гуманність.
Тебе не передрукують, як Мікі на Ніфельгеймі,
Слово "over" підбирається до твого гейму.
Спробуй скласти себе, немов ти - кубик Рубіка,
Віддайся невагомості, куштуй страви із тюбика.

Приспів:
На твоїй планеті ніч, на моїй планеті діч, |
Ми згораємо з тобою, як комети віч-на-віч... |
На твоїй планеті ніч, на моїй планеті діч, |
Ми згораємо з тобою, як комети віч-на-віч. | (2)

Комети: я, ти... Комети: я, ти...
З землі тікаєш у космос, щоб забути проблеми,
Від демократії там теж лише урізане демо...
Як рибка Дорі забуваєш чи шукала Немо,
І в радості чи горі важко зрозуміти, де ми...
Ти не Гамора, я не Квіл — не вартові галактики,
Розплавимося на Сонці, як з Хеппі Міл солдатики.
Ми уві сні кудись ідемо, хоч і не лунатики,
Відкрию чорні ящики, а з них лунатиме:

Приспів.