Минає життя

Вона просила у місяця світла,
Вона благала тепла у холодних зірок,
Вона шукала терпіння у вітра,
Час розсипав пісок...
Вночі ховала небажані сльози
В наївній вірі в щасливий кінець казок,
Не помічала на своїй підлозі,
Як час розсипав пісок...

Ай, минає життя,
Ніби весняний цвіт,
Кожні дні хворі, пливуть за водою,
Не зупинити їх...
В павутинні ілюзій
Б'ється жива душа,
Вічна спокута, чиста отрута...
Тиша...

Вона заплуталась в зламаних крилах,
В імлі фантазій не може себе знайти,
Щодня повторює, ніби щаслива,
А час руйнував світи...
Вона ховає небажані сльози
Серед могил нездійснених та згаслих мрій,
В житті короткою буде осінь,
Час надійти зимі...

Ай, минає життя,
Ніби весняний цвіт,
Кожні дні хворі, пливуть за водою,
Не зупинити їх...
В павутинні ілюзій
Гине жива душа,
Вічна спокута, чиста отрута...
Тиша...