Людина

Людина сама нічого не може,
Людині завжди потрібен інший.
На кого себе помножити можна,
Для кого варто писати вірші.

З ким можна разом долати відчай,
Чи радість ділити, не ризикуючи,
Хто може в будь-яку мить засвідчити
Що ти – реальний, що ти – існуєш.

Людина ж бо в себе не надто вірить,
Все свідка для себе шукає якогось,
Нема людини – спіймає звіра,
Не зловить звіра – віднайде Бога.

Не знайде Бога – візьме люстерко,
Та навіть там себе не впізнає,
Бо в собі бачить обличчя смерті,
Й не розуміє, що смерті немає...

Людина сама нічого не може:
Ні народитись, ні вмерти тихо...
Побудь же іншим мені, мій Боже,
Постій поблизу... Помовч... Подихай...