Гніздо висоти

Обціловує квітку бджола —
Буде сонячний мед,
Коник тишу стриножить —
Сюркоче на добру погоду.
Є немало на світі хороших
Народних прикмет,
Але жодна із них не віщує
Людині свободу.

Ми залежні і досі від злив,
Буревіїв і гроз.
Наперед достеменно не знаємо
Вироків долі.
Незалежні лише на словах
І ніколи — всерйоз,
Хоч готові за волю померти
Із піснею в горлі.

Нам щоразу вітриська негоду
Несуть зусібíч і ламають слабких,
І розгойдують кронами небо.
Хто — корінням углиб
У родах і породах сторіч,
Тих ніколи не вирвати
Вже із цієї планети.

Випадають із гнізд ластівки
В апогей висоти
І викльовують сонце з-за хмар —
Буде гарна погода.
Купол неба потроху
Стає угорі золотим,
І у храмі душі
Сповідається потай свобода...