Бо жити треба

У душі туман, немов тривожний сон,
І смуток знов торкається долонь.
Хотів би все за мить змінити,
Та час іде — не можна зупинити...
Але за хмарами зійде зоря,
Вона нагадує, як живе весна,
І вітер розжене холодні тіні,
І щастя знов прийде у ту хвилину!..

Приспів:
Бо жити треба кожен день!
Йти крізь дощі й крізь
Сотні доріг! Хай важко іноді
Та в серці світло тримай,
Не опускай своїх долонь!
Добро творити знов і знов,
Воно вертається, мов любов!
І там, де серце,
Справжнє не втрачай,
Щастя там завжди оживає!

Іноді світ здається без тепла,
Неначе ніч усе навколо вкрала...
Але той вогонь у душі горить постійно
І він веде крізь темряву надійно!..
Є люди, що несуть лише пітьму,
Та час стирає їхню тьму,
І знову прийде день ясний і щирий,
Ти тільки серцем в це повір!

Приспів. (2)