Правила

Ти знаєш сам, я і влітку бувало зимував.
Рви і гризи, казали, та я не гриз і не рвав,
А рвався сам і нервував, рахував пагорби,
А ті, хто випрямлятелі, самі мали по два горби.
Є перевага, але він не тримає керма,
Немає міри і тому обіймає тюрма.
Спочатку - внутрішня тюрма, а потім - справжня,
Ну, а там уже - тільки пікові навантаження.
Ні, нас не мало, просто нам треба єдності, дядь,
Біси і збільшившись в діаметрі, нас не з'їдять.
Не за все дякую собі, але і - не суддя,
Бо на сьогодні кожен мій брат вдягнений має взуття.
Так як і я, не в лахмітті, і не шукаю бичок,
Тут що до чого, ти кому тут розказуєш, чорт?
І ми - сім'я, так буде завтра, сьогодні і вчора!
Це серця чари, я ним говорив цілий тринчок.

Приспів:
А ми шуміли зеленими гронами.
Ми вплелись берегами і бродами,
Поки правда життя нас не вдарила,
Що нав'язує всім свої правила!
Не захоплені, не переможені!
Усі шрами на мудрість помножені!
Як би темна дорога не вабила,
Я приймаю лише Божі правила!

Ми всі на різних куточках планети,
Але у нас з тобою точно є спільні моменти:
Ми беремо те, що є нашим і ні грама більше!
Ми не тікаємо від правди, могло бути й гірше.
Наші слова для бісів, наче сабля,
Я знаю їх як себе, бо бував і на низах, бля,
Робив все щиро, поки вони робили це задля,
Але коли втручався Бог, в них вмикалася задня.
Обидва знаєм, життя - іронічне,
Може відкинути туди, де ми були раніше.
Ніщо не вічне, окрім того, хто ти є зараз,
Тому наша з тобою музика ледь відрізнялась.
І я радий, що ми з тобою тут,
Щось в андеграунді давно не піднімався бунт,
Наші слова почують ті, кому вони потрібні,
Нас зрозуміють ті, для кого наші чари - рідні!

Приспів.