Не віддаляйся, людино!

Часом варто гордість зупинити,
Бути ближчим - без пустих прикрас.
Не судити, а приймати й жити,
Бо не вічно нам життя дарує час.
Кожен має цінність і повагу,
Не в одній ми хвилі, всі живем,
І коли не чуєш ти - не зважуй,
Може, варто промовчати за плечем...
Легко з тими, хто з тобою в темі,
Де слова - як друзі без межі.
І нехай бувають інші схеми,
Та важливе те, що є в душі.
Хтось в життя занурився щоденно.
Хтось у серце - як стрімка вода.
І розмова - з кимось откровена,
І горить той вогник, не згаса!..

Приспів:
Не віддаляй людину ти від серця,
Підстав плече, коли комусь болить!
І доброта обов'язково повернеться,
Теплом своїм до тебе пролетить!

​Слова – це сила, а не просто звуки,
У них любов, підтримка і життя.
Розкрий долоні і забудь про муки,
У світі місце є для співчуття.
​Бо розуміння – ключ до всіх доріг,
Без нього й правда може бути не гірка.
Коли діалог – це оберіг,
Рятує в світі кожне твоє "я".
​І хай звучить розмова, як струна,
Де живе не кривда, а жива повага.
Тільки в єдності розквітне знов весна,
І життя не втратить рівновагу.
​Тож не будьте ви самотні духом,
Світ великий, та хрупка ріка.
Не потрібно вірити всім слухам,
І не буде в серці холодка!
​Бо добро – це завжди бумеранг,
Хоч повільно, та назад вертає.
Хто від серця щастя побажав,
Той у світі сам не замерзає!

Приспів.