Гола по квітах

Ходжу гола по квітах -
Не від зваби, від правди,
Де тіло - це мова,
А душа - вже без тями.
Вітер гладить пелюстки,
Мов шкіру на ранах,
Я не хочу тікати,
Я вчуся іти прямо!
Ходжу гола по квітах,
Там, де небо дихає мною.
Я зриваю страхи руками,
І перетворюю їх на любов.
Ходжу гола по квітах -
Без гріха, без вини, без умов.
Я - земля, я - вода, я - вогонь,
Я - жінка, що сталася знов!

Мене не вдягнеш
У слова чи поради,
Я сміюся з блискавок,
Це моя відрада.
Світ торкає мій подих,
І я знову розтану -
Бо свобода - то шкіра,
Не шати з обману.
Ходжу гола по квітах,
Де росою пахне світанок.
Я несу у долонях не біль,
А ніжність, що ламає камінь.
Ходжу гола по квітах -
Серед неба, землі й води.
І мені більше не треба -
Бути кимось, крім себе.

А якщо ти побачиш -
Не лякайся, не ховай очей,
Я така, як світ придумав, -
Просто стала своєю.
Гола повільно,
Ходжу гола по квітах...
І не соромно мені.
Бо любов це правда,
Що народжується в тиші...