Я - не Мадонна

Я - не Мадонна, не свята,
Я — жінка, я — кохання!
Я боса йду солоним берегом сама,
Я — перша та остання...
Я іншим шляхом йду,
Я відчуваю серцем, знаю,
І воду п'ю живу,
Щоб зберегти буття!
Клітинка всесвіту,
І всесвіту всезнання...

Приспів:
Мої шляхи не завжди розумієш,
Але не в цьому суть...
Якщо би ти не міг
Без ніжних моїх рук,
Було би вже достатньо —
Лише зі мною будь!..
Лише зі мною будь!..

Я нареченою йду синім небосхилом,
Наповнююся соком клена молодого,
Вбираю спокій верховіття сосен,
Щоб виконати долю гірку та солодку.
Пливу молочними лугами, а на плечах
Невинний первоцвіт квітневих яблунь,
Смотність та кохання — все в очах,
Якщо впізнаєш, як впізнаєш...
Терпляче йду у зношених чоботах,
Збираю крихітки взаємності жадані,
Палкого неба поцілунки у долонях,
Відверту й недосяжну легковажність.

Приспів.

І через муки пологів, страждання,
І дотик перший безцінного дитя,
Посвячена у таємницю щастя,
Земна та грішна жінка, я стаю святою
Мадонною поезії життя...
Я - не Мадонна, не свята,
Я — жінка, я — кохання!
Я боса йду солоним берегом сама,
Я — перша та остання...